Розвивальна робота з дітьми

Розвиток міжособистісних взаємовідносин

Робота з розвитку та корекції міжособистісних взаємовідносин дошкільників проводилась в п’ять етапів, кожен з яких має певну мету і завдання.

І етап «Спілкування без слів». Головною метою цього етапу є перехід до безпосереднього спілкування, відмова від звичних для дітей вербальних і предметних способів взаємодії. Спільне правило для всіх ігор – заборона розмов між дітьми. Таким чином психолог виключили виникнення сварок, суперечок, домовленостей, тощо. В кожній грі вона ввела особливу мову умовних сигналів, якими учасники обмінюються при спілкуванні. В основному ці сигнали виражаються у фізичному контакті. Так, наприклад, у грі «Життя в лісі» замість привітання діти повинні потертися один об одного носиками, запитуючи про те, як справи, діти торкаються своєю долонею долоні іншої дитини, повідомляючи партнеру що все добре, діти кладуть голову їй на плече і т.п. Окрім цього, в іграх І етапу не вводиться ні яких предметних атрибутів (посуд, костюми, іграшки, тощо). Якщо серед дітей була дитина, яка нізащо не погоджувалась відкласти свою улюблену іграшку під час заняття, ми пропонували посадити іграшку поряд з собою в якості рівноправного партнера спільної гри, але при умові що вона буде приділяти її стільки ж уваги, скільки забувають про свою іграшку, захопившись грою.

Сучасні діти в більшості не звикли до вільної взаємодії. Набір ігор, в які вони грають, як правило, дуже обмежений і традиційний: («Доньки-матері», «Будівлі з кубиків», «Лікарня»). В таких іграх діти використовують стандартний набір ігрових дій і мовленнєвих висловлювань. Для подолання таких ігрових стереотипів психолог пропонувала ігри з незвичайними сюжетами, в яких діти могли обирати для себе будь-які ролі, всі однакові і кожен може робити все що він хоче.

Дорослий грає разом з дітьми, показуючи зразки ігрових дій. В гру запрошуються тільки бажаючі. У випадку якщо діти відмовляються грати, дорослий не наполягає, але намагається зацікавити їх, привернути до спільної гри. Як правило, до кінця заняття до гри приєднується більшість дітей, а до другого – третього заняття – вся група.

ІІ етап «Увага до іншого». Мета другого етапу – формування здатності бачити однолітка, звертати на нього увагу, уподібнюватись йому. Більшість дітей наскільки зосереджені на собі і своєму «Я», що інші діти стають лише фоном на своєму власному житті: їх цікавить не стільки одноліток сам по собі, скільки його відношення до себе. Завданням цього етапу стало відволікати дітей від такої фіксації на власному «Я» і зосередженості на відношенні до себе однолітків і звернути їх увагу на однолітка самого по собі, без контексту їх взаємовідносин. Для цього психолог пропонувала дітям завдання, успішне виконання яких потребує уважного відношення до інших дітей. В процесі ігор цього етапу дитина повинна максимально зосередитись на однолітку: на його діях, зовнішності, міміці, голосу, жестах і т.п. Всі ігри спрямовані на розвиток здатності бачити іншого, відчувати єдність з ним.

ІІІ етап «Узгодженість дій». Основним завданням слідуючого етапу було навчити узгоджувати власну поведінку з поведінкою інших дітей. Правила ігор третього етапу задавалися таким чином, що для досягнення певної мети діти повинні були діяти з максимальною узгодженістю. Це вимагало від них, по-перше, великої уваги до однолітків і, по-друге, вміти діяти з урахуванням потреб, інтересів і поведінки інших дітей. Така узгодженість сприяла орієнтації на іншого, згуртованості дітей і виникнення почуття спільності.

ІV етап «Добрі слова і побажання». Звичайним для дітей способом прояву негативних емоцій є словесне вираження (скарги, сварки). Саме тому спільним правилом для ігор попередніх етапів було заборона розмов. Таким чином виключалась можливість виникнення сварок, суперечок і інших конфліктних ситуацій. Тільки після того як діти пройшли через ігри і заняття попередніх етапів і в групі переважає дружелюбна і спокійна атмосфера, можна переходити до ІV етапу, який складається із ігор, спеціально спрямованих на словесне вираження свого відношення до іншого. Завдання цього етапу – навчити дітей бачити і підкреслювати позитивні якості і чесноти інших дітей. Роблячи однолітку комплімент, висловлюючи йому свої побажання, діти не тільки надають йому задоволення, але і радіють разом з ним.

V етап «Допомога в спільній діяльності». На цьому етапі психолог використовувала ігри, які вимагали від дітей взаємодопомоги, прояву співпереживання і співрадості. Заняття на спільну діяльність вона проводила тільки на заключному етапі, коли між дітьми вже встановлені доброзичливі і безконфліктні відносини. Окрім цього, на Vетапі вперше вводиться змагальний момент, при чому діти змагаються не за власний успіх, а за успіх іншого. Так, наприклад, педагоги широко використовували гру «Майстер і помічники», де для того щоб один майстер виграв у іншого, помічники повинні всіляко допомагати йому (при амплікації – вирізати необхідні деталі, при ліпленні – розминати пластилін, ліпити окремі деталі, при мозаїці – підшуковувати елементи потрібного розміру і кольору). Такі форми спільної діяльності сприяли розвитку взаємодопомоги, здатності приймати плани і задуми іншого, радіти його успіху. Все це зміщує загальний момент на другий план.

Показники компетентності дитини

• Часто взаємодіє з однолітками.
• Легко установлює дружні стосунки з однолітками.
• Успішно приймає участь у колективній грі.
• Добре почуває себе у великій групі дітей.
• Вміє зайняти інших дітей.
• Успішно приймає участь у справах та іграх, які пропонують інші діти.
• Успішно розв’язує конфлікти з іншими дітьми.
• Здатна поступитися своїми інтересами заради інших.
• Проявляє доброту, увагу, турботу до інших.
• Добре орієнтується у правилах культури поведінки.